АСТРОНАВІГАТОРИ

Косили сіно тесть і сват.

В ячмені, як у морі Ів Кусто,

Пройдуть по ручці і по п’ятдесят,

Пройдуть по другій і по сто!

Піт капає і шарудить коса,

По ній скрегоче кам’яний брусок.

Пройдуть по ручці і по п’ятдесят,

Пройдуть по другій і по сто!

Горілка ллється, як стіка роса,

Як курка з виводком тікає в холодок.

Пройдуть по ручці і по п’ятдесят,

Пройдуть по другій і по сто!

Мабуть з десяток ручок потягли

І пару літрів утяли горілки.

І, як валки у полі, полягли,

Як снопики , що просяться на вилка.

Проснувся тесть: все зоряне кругом…

Чумацький шлях на груди опустився.

А місяць, як коса наклепана, серпом

Між зірочками срібно причаївся…

Тесть так розчулився, що сам заговорив

До себе в голос з почуттям вагомим:

«Усе своє життя в колгоспі проробив

І космонавтом став нікому невідомим!»

З сусіднього валка гукає сват

І подає посуду з самогоном:

«У нас ще двісті є, товариш космонавт,

Погасимо реактори, й полинемо додому!»