Детям, школьникам, студентам, родителям, добрым людям
Ніхто ніколи не пізнає
Шляхів Господніх на землі.
Душа між душами блукає...
І що ото вона шукає,
Куди заносить блуд її?
Все почалося дуже просто:
Два кума, наче два брати,
Пішли до третього у гості,
Щоб по цигарці закрутить.
Про теє-сеє побалакать,
На світ теперішній поплакать:
Чого грошви на хліб нема?
Чи буде теплою зима?
Чом в Президентів очі сині?
Куди літають горобці?
По чому на базарах свині
І скільки пальців на руці...
Тем для розмови є чимало,
Не перелічити усіх.
Аби розмова була вдала
Й кум кума розуміти міг.
А для підсилення розмови,
Щоб розв’язати язики,
Є бутель «смаги» трьохлітровий,
Є хліб і кислі огірки.
То ж, за столом куми засіли.
Шість оченят, як промінці!
І чарка світиться в руці,
Яку по «коника» налили...
Сидять куми, слова летять
Про хліб, про воду і про моду,
Про чарівну жіночу вроду,
Про ціни, кіна... Мерехтять
Чарки, як квіти, між словами
Нектару повнії. Куми,
Як бджілки п’ють нектар губами
І загризають огірками,
Що не діждалися зими...
Бджілки нектару напилися
І яко свині розляглися...
А потім тихо загуділи
І по домівкам полетіли.
Кум-перший не збиравсь блукати.
Взяв курс - прямісінько на хату,
Та на підльоті прикуняв.
Штаньми за хвіртку зачепився
І його компас з курсу збився,
Курс «схід» на «захід» поміняв.
То ж, він попер через городи,
Топтав капусту й кабаки,
Задрипався, бо вліз у воду,
Ну а з води - у будяки...
Зайшов у хату. Жінка з ліжка:
-Прийшов п’яниця? Йди лягай!
І кум потрапив з пекла в рай...
(Блуд протоптав й туди доріжку)
«Лягаю» - радо кум подумав.
Роздягся, тіло в ліжко всунув,
До жінки руку... Постривай...
О, Господи! Не ті формати!
Помацав: гоцалка не та
І інша форма живота!
Помацав плечі - не впізнати!
В душі відраз похолоділо,
Мороз по шкірі, з лоба піт...
Дружина щось помолоділа
На десять, чи п’ятнадцять літ.
Та теж відчула не ту руку.
Схопилась вірна, верещить,
Аж у вухах луна лящить,
Наче об лом кувалда стука.
Кум, як літак, пішов з порогу
В трусах і босий в темну ніч.
Без курсу, компасу і Бога
Летів городами, як сич.
Так бідолаха заблудився,
Перелякався, заморився,
Десь прихилився й задрімав.
В думках дружину обнімав.
Кум-другий голова до діла!
Після горілки та розмов,
Розправив за плечима крила
Й додому з пристрастю ішов.
Думки дорогою співали
Про небо, місяць і коня,
І про цнотливе дівчиня,
Яке колись татари вкрали.
І ось, одна з таких думок
Сердечні струни зачепила,
Підперла в горло огірок,
А в куцьку шило застромила...
Так кум полинув до коханки
На другу сторону села.
Блудниця-думка повела
Поїсти меду та сметанки.
А ось і хата. Тихо-тихо.
В подвір’ї скачуть стрибунці.
У кума снага на лиці,
Щось муркотить, жагуче диха.
Постукав в хату. Ні гу-гу.
То ж, у вікно засунув ноги
І, як атлет, зігнувсь в дугу...
Оп-ля! І в хаті - в позі йоги.
«Оп-ля», як в храмі, залунало.
Щось тріснуло - кум провалився.
Десь щось гриміло, щось упало.
Кум в діжці з медом опинився.
Солодкий весь, як коржик з медом,
Він з діжі виваливсь додолу
Й потрапив в балію з розсолом.
Розкис і ззаду, і спереду...
Підвівся. Знову повалило.
У темноті упав на шило.
І де та взялась в кума сила -
Він, як торпеда, чи снаряд,
Злетів... І темна ніч накрила
Його пробитий шилом зад.
Кум-третій, опісля вечері,
Як розпрощався з усіма,
Хотів відкрить до хати двері.
Відкрив закон - дверей нема!
Нема в бутелі самогону,
Куми подалися додому.
І горобці всі, мабуть, сплять.
То третій кум пішов блукать,
Закони світу відкривать,
Життя привести до закону.
Ось ці серйозні постулати,
Які в ночі відкрити зміг:
Найперший це - пияцтво гріх!
Якщо по «коник» наливати.
А другий це - закон про міру.
Про міру завжди треба дбати.
Без міри чорним стане біле,
В очах надія згасне й віра.
І ніде буде ночувати...
Найголовнішим із законів,
Який прийшов на кумів ум,
Це був закон про блуд. Бо кум
Відкрив його на раз спросоння:
Продерши очі на світанку,
Як землю день звільнив від тьми,
Узрілось, що хроплять на ганку
Всі троє блудників - куми...
Блуд - це така незрима штука,
Чи то холера, чи чума.
Хватає поспіль ноги в руки
У час, як голови нема.
Закон про блуд розповідає:
Ніхто ніколи не пізнає
Шляхів Господніх на землі.
Душа між душами блукає,
Коли добряче випиває,
І на чужі, і на свої.
А нам, героям цього світу,
Дай Боже довго й мирно жити.
А якщо є де добре жить,
То нащо те – кудись блудить?
Круг – є основою основ:
Прийдеш туди, звідкіль прийшов!
