Віків за сто, чи за стоп'ятдесят,
В степах валялась стара мідна лампа.
Вона не знала бараків, ні трампів,
Ні інших мільчих політичних соросят.
У лампі жив, як жертва екзекуцій,
Джин-чарівник, чи то іфрит, чи гуль.
Не бачив він ні скатів, ні каструль,
Ні інших мільчих атрибутів революцій.
Віки страждав джин в мідній глухомані,
Дарма що лампа для вогню була.
То й не освітлював ні статки, ні діла
Ворюг, бариг, та владних клептоманів.
Урвався спокій в зоні степовій.
Найшов ту лампу тракторист Василій.
Василій в пекло посилав собак баскервільшвілів
І інших політичних аферистів і повій.
Василій тер мідь лампи, щоб світити,
Та визвав духа-джина в світ людей.
А джин не розумів: хто є нардеп, хто гей,
Хто інші збоченці державного корита.
Але ж то чарівник! Відразу суд до діла:
"Бажання закажи, щасливчик, лиш одне!"
Не відав джин, що допра не мине,
Тих інших, хто не корчить імбецила.
Василій заказав: подай лиш самогону,
Загризти щось подай, і говорить сідай.
Щасливчик посилав реформи й уряд в рай,
Та й інші цінності назад у єврозону.
Розлили самогон у склянки і не раз
Василій тракторист і джин - мужик ефірний.
Їм стало весело у час аж то не мирний,
Коли народ божки спускають в унітаз.
Чарівний самогон у пляшці був без меж,
Закуска множилась, як би її не їли.
Олігархат, що обікрав державу до могили,
І той би заздрив. Президенти теж.
"Скажи Василій,- джин хмільний питає,-
Чому не заказав собі якийсь гарем,
Або палац до хмар, чи бути королем, а чи царем?"
Василій випив, закусив, йому відповідає:
"Та заспокойся з цього джине-корифан!
Все то мілке таке - блудниці, мономахи!
А остограмився, на раз: і небо вище птахи,
І видно хто є цар, а хто бурян.
Це там у тебе в мідній шкаралупі
Якийсь порядок в лампі віковий.
А тут у нас бардак свободи, тільки пий і пий -
Ковтнув грам триста... й вже у Гваделупі!"
Василій закуняв, наїдяний без норми,
Джин на екскурсію у світ злетіти захотів.
Й попав відразу в слідчий відділ до ментів,
Пардон, до поліцейських - жертв реформи.
Знімали пальчики, у джина їх аж сто.
Завели протокол, обстеження медичне,
Кваліфікацію пришили злочину: патріотичний
Алкоголічний стан. Й відправили в АТО.
А воїни АТО ішли атошнити під Раду.
Гранатами кидалися, стріляли хто куди.
Бо там у Раді скрізь ховалися чорти,
Які оформлені святими на посадах.
Тягали джина по брущатці в камуфляжі
З плакатом "Геть!", "Паскуда!", "Зрада".
Та на кінець, джин, як сепар, відбивсь від стада,
Вернувся до Василія у копоті і сажі.
"Прокинься Вася! - Він торкнувся тракториста, -
Верни у лампу краще, тим скоріш!
У мідній лампі затишно, мене там і полиш..."
Василій згодився, але... "Давай ще грам по триста?"
І знову мідна лампа спить в степах.
Над нею ковила шумить, буяють щиру хвилі.
В степах на тракторі вирулює Василій.
Шукає свій тверезий вічний шлях.