ВІЧНА ЛАМПА ВАСИЛІЯ

Віків за сто, чи за стоп'ятдесят,

В степах валялась стара мідна лампа.

Вона не знала бараків, ні трампів,

Ні інших мільчих політичних соросят.

 

У лампі жив, як жертва екзекуцій,

Джин-чарівник, чи то іфрит, чи гуль.

Не бачив він ні скатів, ні каструль,

Ні інших мільчих атрибутів революцій.

 

Віки страждав джин в мідній глухомані,

Дарма що лампа для вогню була.

То й не освітлював ні статки, ні діла

Ворюг, бариг, та владних клептоманів.

 

Урвався спокій в зоні степовій.

Найшов ту лампу тракторист Василій.

Василій в пекло посилав собак баскервільшвілів

І інших політичних аферистів і повій.

 

Василій тер мідь лампи, щоб світити,

Та визвав духа-джина в світ людей.

А джин не розумів: хто є нардеп, хто гей,

Хто інші збоченці державного корита.

 

Але ж то чарівник! Відразу суд до діла:

"Бажання закажи, щасливчик, лиш одне!"

Не відав джин, що допра не мине,

Тих інших, хто не корчить імбецила.

 

Василій заказав: подай лиш самогону,

Загризти щось подай, і говорить сідай.

Щасливчик посилав реформи й уряд в рай,

Та й інші цінності назад у єврозону. 

 

Розлили самогон у склянки і не раз

Василій тракторист і джин - мужик ефірний.

Їм стало весело у час аж то не мирний,

Коли народ божки спускають в унітаз.

 

Чарівний самогон у пляшці був без меж,

Закуска множилась, як би її не їли.

Олігархат, що обікрав державу до могили,

І той би заздрив. Президенти теж.

 

"Скажи Василій,- джин хмільний питає,-

Чому не заказав собі якийсь гарем,

Або палац до хмар, чи бути королем, а чи царем?"

Василій випив, закусив, йому відповідає:

 

"Та заспокойся з цього джине-корифан!

Все то мілке таке - блудниці, мономахи!

А остограмився, на раз: і небо вище птахи,

І видно хто є цар, а хто бурян.

 

Це там у тебе в мідній шкаралупі

Якийсь порядок в лампі віковий.

А тут у нас бардак свободи, тільки пий і пий -

Ковтнув грам триста... й вже у Гваделупі!"

 

Василій закуняв, наїдяний без норми,

Джин на екскурсію у світ злетіти захотів.

Й попав відразу в слідчий відділ до ментів,

Пардон, до поліцейських - жертв реформи.

 

Знімали пальчики, у джина їх аж сто.

Завели протокол, обстеження медичне,

Кваліфікацію пришили злочину: патріотичний

Алкоголічний стан. Й відправили в АТО.

 

А воїни АТО ішли атошнити під Раду.

Гранатами кидалися, стріляли хто куди.

Бо там у Раді скрізь ховалися чорти,

Які оформлені святими на посадах.

 

Тягали джина по брущатці в камуфляжі

З плакатом "Геть!", "Паскуда!", "Зрада".

Та на кінець, джин, як сепар, відбивсь від стада,

Вернувся до Василія у копоті і сажі.

 

"Прокинься Вася! - Він торкнувся тракториста, -

Верни у лампу краще, тим скоріш!

У мідній лампі затишно, мене там і полиш..." 

Василій згодився, але... "Давай ще грам по триста?"

 

І знову мідна лампа спить в степах.

Над нею ковила шумить, буяють щиру хвилі.

В степах на тракторі вирулює Василій.

Шукає свій тверезий вічний шлях.