В ПРОВІНЦІЙНІЙ ЦЕРКВІ ПАСКА

В провінційній церкві Паска.

Ніч - хоч вовком вий!

Прихожани під зірками

Ждуть вогонь святий.

 

Темінь церкву в боки лупе,

Батюшку ледь чуть,

Ще й собаки під кущами

Розговіння ждуть.

 

Псам бездомним в шлунках лунко!

В пелені ночі,

Їм ще з п’ятниці Страсної

Маряться харчі...

 

Люд зібрався біля церкви

З усього села.

Навіть та, що не хрестилась,

Сало принесла.

 

Понаносили в корзинах

Кулінарних див,

Щоб священник благодаттю

Їжу освятив.

 

Ось де блиснуло за рогом,

Дринька і повзе.

Мабуть, дяк на стрій «мазді»

Благодать везе!

 

Хтось комусь перехрестився,

Хтось навшпиньки став.

В ці моменти вушлий цуцик

Ковбасу украв. 

 

Натовп ахнув в темні зорі…

Й ні про се, про те,

Вибухнувся лайко, бійко

На усе святе!

 

Падало: кому під носа 

Писане яйце,

Кому в паски з холодцями

Тріскане лице...

 

«Вася, Вася, я снеслася!» -

Тітка в крик і плач,

Коли всілась спереляку

В яйця і калач.

 

Ніч і темінь безпросвітла

Покривала всіх.

Вирував з адреналіном 

Всякородний гріх...

 

Хтось потужно із надривом

Борика срамив -

Про єдиний трансформатор,

Що в селі спалив.

 

Жінка Борика віщала

Чисто грамофон:

«Борик тут не винуватий,

Винен самогон!»

 

Батюшка із церкви вийшов 

Лікувать склероз,

Нагадав братам і сестрам,

Що воскрес Христос!

 

«Той хто в це іще не вірить,

Але сумнів є,

Хай воістину на церкву

Долари дає!

 

І тоді йому проститься

Вся його вина...»

Тут і батюшці по пиці

Дали стусана.

 

Матушка на всю округу

Заволала в мат:

«Де поліція? Вбивають

Наш патріархат!

 

Дайте косу, а чи вила,

Чи якусь лопать,

Тьму ворожу й темну силу

Треба розганять!»

 

Лиш еврейчик умудрився

Навіть в царстві тьми

Обминути всі стосунки,

Дулі й стусани.

 

А дорогу до порядку

Черевом проклав

Між ногами й корзинками

Сільський голова.

 

Він хрипів і повз між люди

Точно криголам.

Вимагав подати світло

Й зупинить бедлам!

 

Голосом писклявим правду

Кашляв секретар.

Десь із верху, бо задерся

На глухий ліхтар.

 

Сповіщав, що світло буде,

Трошки потерпіть,

Бо заявка у районі

Ще з Різдва лежить.

 

Дід завзято, адже темно, 

В мед заліз чужий.

Й лапав груди прихожанок,

Наче як сліпий...

 

Прихожанки: "Хто це? Хто це?

Це  рука чия?"

Дід: "Ота, що медом злиплась,

Точно не моя!"

 

Хтось із фотоапаратом

Репортаж знімав.

Фотоспалах в очі блимав

Й горобців лякав.

 

Ті спорхнули з-попід даху

В кудрі до дівчат.

Дівки з ляку розгатили

Фотоапарат!

 

Ось і дяк із тьми зарулив

Чисто в сліпоті.

Збив бордюр і покалічив

Декілька котів.

 

Тож піднявся м’явкіт, гавкіт

Всетваринний ґвалт.

В темноті звук розлітався

В кілька кіловат.

 

Так і чубились до ранку.

І таки зійшло

Боже світло, освітило,

Тьму перемогло!

 

Всі стояли перед світлом

З свічкою в руці

Замазюрені у яйця

І у холодці...

 

Темні люди просвітлились.

Ніч скінчилась й тьма.

Бо Христос Воскрес для світла,

Може й для ума.