Моїй старій закортіло,
(Чом і не кортіти?)
Щоби я на старість років
Покинув курити!
А щоби не повернувся
До куріння здуру,
Вона в пляшці настояла
Кодову мікстуру.
Кинула у спирт цигарку,
Соди, цукру, солі,
Павуків, аж два рябеньких,
Крильця мух і молі.
Розтовкла туди гарненько
Хвостики мишачі…
І ще чогось добавляла,
Коли я не бачив.
Всю цю суміш так охайно
На стіл виставляє.
„ Пий! – до мене, - поки в хаті
Нікого не має!”
А тут кум мій некурящий:
„Здоровенькі були!
В касу пенсію привезли,
Хіба ви не чули?”
Моя стара, економна
Рідна половина
Біжить в касу. Й забуває
На столі плящину.
Оце добре, - кум промовив, -
Ой, така охота
Сто грам бахнуть на похмілля
Й піти на роботу…
Наливає собі в склянку
Тієї гидоти.
І все до краплі заливає
Миттєво до рота.
Став п’ятнистий і червоний,
І зелений може…
Підірвався і, як куля,
Побіг у отхоже...
Після всього мого кума
Тільки-но живого
З його хати забирала
«Швидка» допомога.
З того часу проминули
І літа, і зими.
Я не курю. З переляку
Ще й пити покинув.
Але кума та мікстура
Так змогла скорити:
Пити хоче, та не може!
З горя став курити!!!