ЛІКУВАННЯ ВАДИ

Кінець двадцятого століття

Якесь безглуздя породив:

І екстрасенсів, екзосміття,

І безліч інших ультрадив.

Всі люди розпустили вуха,

У всьому вірять чаклунам.

І я колись когось послухав,

Про це тепер розкажу вам.

Щоб вивести на пальці ваду,

(Така собі, прищем взялась)

Я до ворожки на пораду

Зайшов узнати супермазь.

Вона порадила: «Як місяць

На небі молодий зійде,

То вийди в поле і напісяй

На прищик, він і пропаде!»

Я дочекався молодого,

Як серпик, місяця вночі

Й пішов у поле, щоби свого

Лихого пальця підмочить.

Виходжу в поле. Місяць сяє...

Коли дивлюся я: кума

У полі скаче, присідає,

Неначе старості нема.

Підходжу ближче я, питаю:

«Навіщо гоцалки оці?»

Вона мені відповідає:     

«Виводжу з нирок камінці!»

Порадила жеж їй чаклунка

Стрибати в місяць молодий.

Це від печінки і від шлунка,

Й від нирок засіб хоч куди!

«А хто ото нагнувся в поле

Й завмер у сяйві, як герой?»

«Та то ж мій чоловік Микола,

Так він лікує геморой!»

Я засміявся з вади тої,

Й поки Микола лікувавсь,

Я до світанку із кумою

І ультра, й екстра - цілувавсь!

Позводив з себе всякі вади,

Кума здоров’ячком лящить,

А кум Микола з голим задом

У сяйві місяця  блищить!

Не чесне ставлення до кума...

Та що я можу поробить,

Коли ворожки вчать не думать,

Й по своєму життя любить...