НІМА РИБАЛКА

В тумані берег. Жаби сплять.

Куми над вудками сидять.

У кума Гриця їх аж вісім,

А у Степана їх аж п’ять.

 

Десь в небі линуть літаки.

Десь хлів підрили пацюки.

Куми ж над вудками ворожать,

Як то заядлі - рибаки!

 

Над ставом сонечко встає,

Роса іскринками плює.

А кум із кумом, у нірвані -

Бо риба з ранку не клює.

 

Мовчать куми, як в німині,

Мовчать, як риба, що на дні.

Заклались на три літра пива:

Мовчати, десь іще три дні...

 

Гойднувся в Гриця поплавок.

А Гриць куняв, під хвиль шумок.

Степан хотів кричать: «покльовка!»,

Та зуби зціпив на замок...

 

Зірвався в Гриця точно - СОМ!

Хотів Гриць гаркнуть матюком...

Та глянув мовчки на Степана

З великим і шаленим злом! 

 

Стоїть над ставом пелена.

Ні звуку не несе вона.

Хоч і туман вже пропадає,

І жаба квакать почина.

 

Та й животи в обох бурчать.

Не їли вже годин... хто знать?

Пора б уже й перекусити.

Та як це в голос розказать?

 

Степан, хоч не художник сам,

Та мислі не продасть чортам.

Малює пляшку на болоті

І пише: «САМОГОН ПОДАМ».

 

Гриць зрозумів такий натяк,

Хоч теж не Рєпін, аж ніяк,

Малює ще одну півлітра

І далі пише: «ЦЕ КОНЬЯК».

 

Тепер кумам не до вудок,

Коли відкрився худ-гурток.

Вони почали малювати,

Все, що принесли на ставок.

 

І на болотяному тлі

З’явились перці, цибулі,

І хліб, і сіль, і помідори,

Ну, як на кожному столі.

 

А зупинилися коли

Обоє в голос заревли:

«Що того пива? Лиш три літри...

А ми б тут їли і пили!»

 

І вже ніхто з них не мовчав,

Свої закуски діставав.

І пили, їли, і співали

На весь, можна сказати, став!

 

Від цього дійства, аж із дна

Проснулась риба. Дивина!

Але то правда, ОТАКЕННА!

Та ще й як кит була одна!

 

Крючки зривала чимала,

Ну, розміром, десь із вола.

Хотів Гриць витягти русалку...

Русалка вудку утягла.

 

Скінчився кльов аж під обід.

І виступив на скронях піт -

Тягали, вудки поламали...

А від закуски - в кущик слід.

 

Зібрались. Йдуть порожняком,

Як самогон із коньяком.

Душа ще требує рибалить,

Хоч ноги ходять під кутом.

 

Дісталися куми села.

Рибалка мислі завела,

А мислі наперед все мислять:

Де ще дістати з пів кіла?

 

Степан на Гриця зір втика,

Як то корова на бика:

«Бач, забалакав, значить винен

Мені ти літрів три пивка!»

 

Гриць на Степана очі злив:

«Ти перший сам заговорив,

Це ти мені повинен пиво,

Бо я ще трохи не допив!»

 

Короче так, забувши злість,

Купили пива літрів шість.

Рибалку пивом шліфували,

Поки русалка вудку їсть...

 

І так поснули в копичках,

Подалі, щоб не на очах.

І снилася кумам русалка,

І риба розміром з бичка.

 

Шановні, хто на став іде

Гачками пестити себе,

Не зарікайтеся мовчати -

Сучасна риба пісню жде!

 

А я досвідчений експерт

Так малював кумів портрет,

Що сам навчився не мовчати,

Бо та русалка жде концерт!