Взяли з кумом ми в оренду наш сільський ставок,
Треба ж якось заробляти жменю копійок.
То ж тепер чатуєм рибу з ранку до зорі -
Ми ж тепер не просто люди – ми орендарі!
А щоб риба була гарна, жирна, не пісна,
Кинули в ставок дві тонни доброго зерна.
Потім кинули і гречку тони три на дно,
Бо з колгоспного амбару було те зерно.
А щоб риба смакувала й була запашна,
Вилили в ставок для риби пива і вина!
Адже нащо нам жаліти пиво і вино,
Бо з колгоспного підвалу було і воно!
Кум для риби фосфор, кальцій й вітаміни лив,
А я заздрив: «Замість риби, краще б я там жив!»
А коли вся рибна маса стала підростать,
Ми почали браконьєрів по селу лякать.
Одягнувся кум як нінзя, я як робокоп...
І свистіли, і кричали: «Це вже наш ставок!»
Так ужилися у ролі котру ніч підряд,
Що лякати стали нами навіть немовлят...
«Спи маленький, спи негайно,- мати так ляка,-
Як не спатимеш, прилізе дядько із ставка!»
Ось настала мить щаслива вилову добра,
Все, закінчилась оренда. Кум кричить: «Ура!
Буде короп як акула, товстолоб, як кит!
А карасиком завалим навіть білий світ!»
Цілий день тягали сітку з берега до дамби.
На увесь ставок спіймали дві зелені жаби...
«Де й куди поділась риба? Де в воді діра?»
Жаба вишкірила очі й квака із відра:
«У воді дірок немає, білий світ не зли,
Ви ж всю рибу і все раком в барі пропили!»