Сусід ревнивий до нестями
Так ревнував, аж зір звело!
Тож, першим оком бачив прямо,
А другим геть усе село...
Усіх підозрював і всюди,
Спокійно виспатись не міг,
Бо у селі погані люди
Чатують первородний гріх.
Його дружина (вже четверта)
Під пильним оком зацвіла:
Сиділа кожен день заперта
І квіти макраме плела.
Як зберегти таку царицю
Від домагань сільських мужів?
Сусід обурено з криниці
Відро геть з цепом відкрутив,
Щоби з відра залізний пояс
Прийшовсь дружині, як труси, -
Така міцна залізна зброя
І для надії, й для краси!
Продумав виріб, зважив грами,
Відро приладив до задка,
Ще й дужку вставим між ногами
Від куприка і до пупка...
Цепком заперезав коліна.
Замок пристроїв до відра.
Надійно сховану дружину
І в люди відпускать пора.
Та тільки вивів долю з двору,
На волелюдний космодром,
Вона підняла груди вгору
І здиміла разом з відром!
Сидить сусід обіч городу.
У розпачі тютюн смалить.
Любов не жаль. Відра ж бо шкода,
Бо воду ні в чому носить.