РЕШТКИ

У тундрі, в вічній мерзлоті

Кістки учені розкопали,

Чиї кістки вони не знали –

Не схожі на мощі святі…

-Це жаба! – напливло прозріння

Професору усіх наук,

-А може і зелений крук

Замерз в епоху зледеніння!

-А може це свиня тундрійська,

Прабабка нашої свині, -

Сказав доцент, а потім, - Ні,

Тундрійська дика, наша свійська…

-А може це триногий брил

Із середини мезозою!

У сніг зарився з головою! –

Палеонтолог припустив.

Про знайдені таємні кості

Ідеї вчені розглядали.

Кістки, як карти, розкладали.

А  все було банально просто:

Щоб вижить за полярним колом,

Голодні чукчі батька з’їли,

А рештки в мерзлоті зарили…

Й не признаються, бо їм сором…

От ми не чукчі, але лише

Інколи скрутно нам буває,

Ми теж кого-небуть з’їдаєм,

Хто нам найближчий, й найслабкіший.