СУМЛІННИЙ ЗЯТЬ

Було свято – кругла дата,

Тещі сорок в пору.

Приїздили привітати 

Діти аж до двору.

Доця квіти дарувала

Цьомала у губи,

Мамі віку побажала

І: «не дай Бог дуба...»

Теща рада, каже слово,

Підніма чарчину:

«Щоби я була здорова,

Пишна, як хмарина,

Щоб душа моя як пташка 

У садках літала

І ніколи гробової

Дошки не пізнала!»

А щоб виконать бажання

У садку надворі

Зять сумлінний збудував

Тещі крематорій:

«Будеш мамо, як хмаринка,

У садках літати,

Якщо ти не перепишеш

На дитину хату...»