ШЕДЕВР З НАТУРИ

Дега, Ван Гог, Матісс, Мане -

Представники високої культури,

Усі ходили малювати на пленер

І черпали наснагу із натури...

І наш сільський художник фарбомаз

Натурою природи захопився!

І хоч ніколи череду не пас,

Пасти людську худобу підрядився.

Узяв етюдник, акварелі, олівці,

Бриля надів, щоб сонце не лякало.

З гарапником, як з пензлем, у руці

На вигін вийшов. Тільки-но світало.

А там вже жде його Микола (кум):

Пастух від Бога, практика - від роду!

На ньому профі-чоботи і проф-костюм,

І профі-бутиль (щоб носити воду!)...

«Ну що, художник, вип’ємо за Спас?!

За череду, за день і за погоду!

За те, щоб ми усіх й ніколи нас!

І щоб ряба Петра не лізла в шкоду!

Щоб ялова дурна від стада не відбилась!

Щоб круторога не звихнула ногу!

Щоб Фроськина стара люцерни не об’їлась!

Щоб було все, як кажуть, СЛАВА БОГУ!»

Коли погнали череду з села

І стадо чавкало, грузило звуки різні,

Перед художником натура попливла...

Її, як Пікассо,побачив - у кубізмі!

Коли наснаги ще по п’ятдесят        

Капель ковтнули біля водопою,

То обрій круглий наче як квадрат

Малевича... Погас над головою...

Таке не відав й Сальвадор Далі,

Не міг побачити в уяві й Леонардо:

Митець, як труп прикутий до землі,

Класично спить під п’яним авангардом.

...Прокинувся художник у стерні,

Де колосочки інде витинались.

Пейзажі Шишкіна, Куїнджі і Верні

В душі художника без фарби малювались!

Корови жуйку, що натурщиці жують...

З етюдника всі акварелі розгубились...

Китайські пензлики в болоті потопились,

А олівці у полі волю п’ють...

Допас художник стадо до обіду.

Корів розвели по сільським дворам.

Він каже куму: «Годі! Я не піду!

Ти, кум, професіонал, добудеш сам!

Я не научусь  пасти, хоч і дуже хочу!

Водити стадо - це не кожному дано!

У тебе глотка професійна, кум, така, як в мене очі...

Ти теж художник, кум, по-своєму, давно!»

Веласкес, Рембрандт, Рафаель і Гойя,

Позаздріть всі  сільському барвомазу:

Шедеврів світових він не накоїв,

А ви скотину не пасли ні разу!

Але ж один шедевр з’явився у митця

У жанрі «рівно», в стилі «криво».

На другий день, огризком олівця,

Він виплекав об’яву «КУПЛЮ ПИВО!»