ПОЯС ВІРНОСТІ

Сусід ревнивий до нестями

Так ревнував, аж зір звело!

Тож, першим оком бачив прямо,

А другим геть усе село...

Усіх підозрював і всюди,

Спокійно виспатись не міг,

Бо у селі погані люди

Чатують первородний гріх.

Його дружина (вже четверта)

Під пильним оком зацвіла:

Сиділа кожен день заперта

І квіти макраме плела.

Як зберегти таку царицю

Від домагань сільських мужів?

Сусід обурено з криниці

Відро геть з цепом відкрутив,

Щоби з відра залізний пояс

Прийшовсь дружині, як труси, -

Така міцна залізна зброя

І для надії, й для краси!

Продумав виріб, зважив грами,

Відро приладив до задка,

Ще й дужку вставим між ногами

Від куприка і до пупка...

Цепком заперезав коліна.

Замок пристроїв до відра.

Надійно сховану дружину

І в люди відпускать пора.

Та тільки вивів долю з двору,

На волелюдний космодром,

Вона підняла груди вгору

І здиміла разом з відром!

Сидить сусід обіч городу.

У розпачі тютюн смалить.

Любов не жаль. Відра ж бо шкода,

Бо воду ні в чому носить.