Детям, школьникам, студентам, родителям, добрым людям
Шкварка пахне - квіти сплять.
В небі зорі миготять.
Баба з дідом животами
Притулилися й хроплять.
Сниться кожному своє:
Баба сало продає…
Дід в степу між кавунами
Усім євро роздає…
Спить усе – стави, лани,
Сплять і підпанки й пани.
Задрімали вже й собаки.
Та схопились в мить вони.
Гав, та гав на все село:
Опустилось НЛО
І у баби й діда з двору
Все що можна потягло…
Сало щезло й кавуни,
Нові дідові штани,
Чиста вишита сорочка,
Щезла брага й вагани.
Залишився тільки жах:
Голі стіни, стеля й дах.
Залишилися ще євро…
Бо заховані в трусах.
От що значить НЛО –
Усе чисто підмело,
А в труси не зазирнуло,
Мабуть часу не було.
Вранці сонце день гука,
В очі дідові штрика.
Він проснувся: а де сало?
А де шкварка отака?
А нема! Трудар ланів
Залишився без штанів…
Залишився дід без сала
Із-за сукиних синів.
Баба стогне: ой, куди
Заховатись від біди?
Що робити? Сало вкрали,
Навіть жир з сковороди.
Баба в небо: Чи єси?
А Господь: не голоси,
Замість сльози марнувати,
Подивися у труси.
Та рукою лап та лап
Де сховався євро скарб.
Он де гроші із Європи
Залипають в наших баб!
Дід гримить, як динаміт,
Тиск піднявся до орбіт.
Двигай бабо в касу банку
Поклади на депозит.
В місті кинула коня
Баба і як кінь ганя:
Від одного банку в інший
Щоби єврики прийняв.
Тут міняйло зазива
Очі в смужки прикрива.
За сто євриків, повірте,
Видасть гривні мішка два…
Баба рада, от синок,
Складуй гривні у мішок,
Та дивися, щоб по курсу,
Не дури старих жінок.
Куди ж дівся?! – Баба в крик,
Той міняйло хутко зник
Разом з євро в євро зону.
Дуже спритний чоловік.
В горі бабі мало дня.
Почалися ще з рання:
Підлість, прикрість ще й з бідою –
Є гарба, нема коня…
Пішки йде як у вісні
Навпростець ще й по стерні.
Чи ж будемо жить як люди
В цій безбожній стороні?
Дід сидить очима блиска
Насухо мундєрку лизька…
Де ж це євро наші ділись?
А у відповідь ні писку.
Враз як грім щось загуло.
Засвітилось як могло –
Це вже було НЛО
Неопізнане, справдішнє,
Ще й до діда попливло.
Дід на нього задивився,
Аж мундєркою вдавився.
Поки кихкав, перед дідом
Гуманоїд появився.
Ми з сузір’я Рака й Щуки –
Свист звучить, як від гадюки –
Ми тутешній світ вивчаєм
За для розвитку науки.
Вчора ви так смачно спали,
Ми вас фотографували.
І побачили як хату
Злодії пограбували.
Ми грабіжників схопили
Й на свиней перетворили.
Хай в хліву тепер у вас
Мають те, що заробили!
Ми ж бажаєм дещо знати,
Хочемо у вас спитати:
Що таке ото є сало,
Як його їдять примати?
Їсти сало? – Дід зрадів
Й літ на п’ять помолодів.
Гуманоїда-чортяку
Коло себе посадив.
Люди ви чи нелюди,
Сало є? Неси сюди!
Вмить з’явилась миска з салом.
А тепер у рот клади!
Сала шмат в чортяці щез,
Й загорівся інтерес.
Гуманоїд розходився:
Сало це делікатес!
Знов не сплять в гульні старі.
Гуманоїди в дворі
Що є сили сало їли
І співали до зорі
На вкраїнській нашій мові:
Будьте браття всі здорові!
Щоб до віку було сало
І шкварок не бракувало!
Щоби кожен рот і палець
Був замурзаний у смалець!
Щоби, певна річ, свиня,
Мала розміри коня.
І щоб мала за десяток
Коло себе поросяток!
Отакі пісні лилися
Поки день не запалився.
Гості смачно пригостились
І у всесвіт подалися.
А на небі, от дива,
Засвітилися слова:
Бізнесмен і злодій знай,
Єврики греби, хапай,
В ринок пхай, хоч і космічний.
Але сало не чіпай!
