Випивав винце Іван
У білій свитині.
Патьоками забризкався.
Плями красно-сині...
Затирав їх, затирав,
Тільки запаскудив.
-Хай лишаються, не зглазять
Завидющі люди!
І коли додому йшов
Люди зупинялися.
Навіть ті, хто й не хтів,
У слід вилуплялися.
Дома жінка заходилась
Відтирати шваброю...
Не повірила, що плями
Пороблені фарбою.
Сів Іван в садку під вишню,
Та сліз не показував.
-Ото ж люди завидющі,
Таки мене зглазили!