Лялась виборча струя
барвами комедій.
Кум катався по селу
на велосипеді.
Чи у справах із рання,
чи просто катався,
Але їхав мирно він,
село роздивлявся.
Баба Фенька, після сну,
на лиху годину,
Просушити простирадло
стягла на хатину.
Вітерець шугнув його,
розіпнув, як крила.
Й на антену зачепив,
аж затріпотіло...
Кум подумав у той бік:
“Он комусь на домі
Активісти почепили
прапор невідомий.
Що за партія така?”
Плями, чи то знаки,
Лопотіли в небесах,
як хвостами раки.
Кум роззявив фейс, круті
очі - патісони
І... в шипшину залетів
з усього розгону.
Як вилазив із куща
клятої шипшини,
Згадав виборчий процес
і права людини.
Згадав партії і блоки,
усі гілки влади,
Бо кровили руки й щоки
і кололо ззаду...
Перепало на горіхи правим
і центристам,
Особливо невідомим
сільським активістам.
Хіба знають ті вгорі
виборчі програми,
Що дороги на селі
заросли кущами?
Хіба ж можна їм знущатись
над електоратом –
Невідому політсилу
на житло чіпляти?!!!
Кум не знав, що ще одна
жертва місце мала –
Баба Фенька прапор свій
цілий день знімала...