ПРОСТИ, БОЖЕ

Падав дядько долу з даху.

Впасти умудрився.

Він летів безкрилим птахом,

Господу молився:

-Святий Боже, Святий Кріпкий,

Не зроби калікою,

Стану чесним і порядним,

Скромним чоловіком.

Кину пити і курити,

Прелюбодіяти...

Буду ближнього любити,

Тещу цілувати.

Перестану сквернословить

І жоні брехати.

Буду замість Камасутри

Біблію читати.

Стану кожної неділі

У церкву ходити!..

І з цим словом приземлився

В свиняче корито!

І так вдало приземлився,

Не звернувши шиї,

Трохи лише замурзався

В свинячі помиї.

Звівся дядько, витер рило,

Почухав синяк:

-Прости Боже! Не повіриш,

Яка я свиня!

Поки падав таки думав

Людиною жити,

Та Ти ж Сам мені підсунув

Свиняче корито!