КРАПКА

Крізь драну раму із минулої доби,

Де навіть гній мав дух однопартійний,

В бібліотечний фонд (не де-небудь собі)

Заперлась муха в час новий і вільний.

Прижилась там на мудрих стелажах.

Серед книжок не раз на пил сідала.

І грабцями своїми по книжках

Літературний хист у крапках проявляла...

Десь повзала на томиках Дюма,

А десь Вергілія  цим способом читала.

На репродукціях картин митців сама

Останні крапки, як штрихи кидала.

На Кобзареві крапала тире,

На Глазовому коми проставляла.

І повне зібрання Ульянова не вмре,

Бо муха і його перечитала.

Освічена тепер! Не одженеш її.

Настирно лізе в очі, носа, вуха.

І крапки, вже тепер, як начебто над “і”,

В журнали і  газети свіжі  плюхка.

Що то є грамотна – мушище серед мух!

А в принципі, хто що до неї має?

Творить собі нестримністю потуг,

Часи епох у крапочці єднає...