ЛІМІТ НА ЛЮДЕЙ

Якось влазить стара баба

В рейсовий автобус.

Розмістила себе хвацько -

І об’єм, й утробу.

Та й вже криком до кермача:

-Піт тече, як клей,

Пора вводити у транспорт

Ліміт на людей...

Водій висловився: - Всілась,

Й нехтує людьми,

Щоб казала, коли була б

Зовні, за дверми?...

Так і в рідній Україні

Хочуть воювать

Ті, хто в крісло умостився,

Й на людей їм срать!

(Можна замінити словом "чхать")