Весна каламутить і душу, й природу,
Марудить бажання, кохання й погоду.
В такий нестабільний момент для лібідо
Вован похмелитись шукав у сусіда.
А погріб відкритий, сусіда немає,
В такій перспективі весна наливає.
Спустився Вован у холодні пенати
І став сам собі теплоту наливати.
У цей час сусіда до кума зібрався
Закрив погрібник і із двору подався.
А жінка його до свекрухи рванула
І світло загальне в дворі рубонула...
Вована темрява за очі кусала
І лиш з душника пляма світла звисала.
Наливка, весна і неволя в темниці
Штовхала Вована шманати полиці.
А після в душник очі з вірою звів
І пісню спасіння туди заревів.
І місяць на небі, і Галя з косою,
Співались як вихід весною з запою.
Так линула пісня із отвору в люди.
Зібрались зіваки, знялись пересуди.
І баба Лукерка, і баба Параска
Доводили: в міні живе Коля Басков!
Брехня то! Не міг він туди поселитись,
У міні живе може Вінник, чи Вітас!
І то є неправда! Послухайте соло.
У міні, як мінімум Філя Кіркоров...
Продвинуті гуглом клялися до сказу:
у погребі конкурс до європоказу...
Вован завивав аж хрипіти узявся.
У холоді й темряві голос зірвася.
А розголос тому пішов по сусідам
Й до кума дійшов, де сусіда обідав.
Сусід напідпитку, спасибі гостині,
Почав виясняти: живе хто у міні?
Приперся додому, взяв довгу ломаку
Й в душник став шугати, пинати співаку:
-Ти хто там узявся із пекла нечиста?
-Якщо я запертий, я граф Монте Крісто!
Ану відкривай цю свою підвалюгу,
Наливка скінчилась в бутелі, дай другу!
Усі, хто почув голос графа із міни
Згадали історій лихі видозміни.
Так дійсно літ триста тому в цій місцині
Граф-привид літає, мабуть і по нині.
І мабуть ця мара людей обкрадає,
У погріб забралась й наливку бухає...
Озброїлись люди хто дрином, хто ломом,
Давай випускай із тенети фантома!
Не вилізу - скиглив Вован до сусіда,
Як жертва інтриг весняного лібідо.
А все ж таки виліз, хоч рачки додому.
І всі дивувалися цьому фантому.
Ну зівісно, він з графом ніколи не знався.
За те у олії як привид скупався.
В темряві на флягу олії наткнувся,
І ось у млинець весняний обернувся...
Приклались до нього і ломом і дрином.
Вовану-млинцю пересмажили спину.
Весна, що поробиш, прощання з зимою,
Коли наше сонце пече з перепою.
Бо вижити в зиму за нашим законом
Без тони наливки не вдасться нікому.
А щоб цю наливку на зиму зібрати -
Приходить весна і пора працювати!