ЛЕСИК ФІЛОСОФ

Собака Лесик справно гавкав

На ліс, на річку, на луга...

Служив сумлінно, як собака

У межах свого ланцюга.

 

Господар часом сумнівався:

Чого ото на ліс гарчить,

Чи звір який там заховався?

До Лесика все цить та цить!

 

А Лесик гав та гав на хащі.

І під собою землю гріб...

Доводив всім, що роботящий

Й не марно заробляє хліб.

 

А гостював в селі психолог,

В науці глиба чи скала -

І Фрейда, і Спінози школа

На базі дикого села.

 

Порадив: - Відпусти нездару,

У нього клин від ланцюгів.

Він вимагає самку в пару

На лоні пристрасних лугів...

 

Господар без перестороги

Взяв й відпустив із цепу пса.

Пес шусть психологу між ноги

І все, що втрапив - покусав.

 

Порвав штани, скалічив спину...

Пес гриз, психолог верещав:

-Фу Лесик, фу! А Лесик клинив,

Бо він Спінозу не вивчав.

 

Лишив психологу на шкірі,

Своїми пазурами знак,

Що Фрейд - взірець для вищих звірів,

А не господарських собак.

 

 

  

Собача тема.

 

Дурному песику господар-демократ

Пофарбував ланцюг в зелений колір.

-Навіщо стільки фірмених затрат?

-Хай думає, що він живе на волі!