МАЛЕНЬКА РИДИКЮЛЬ

У місті маркетолог дурі дався:

Постійні п’янки, сабантуї, вечори,

Де із жіноцтвом, наче кіт тягався.

Жінки його до дурі й довели.

 

-Достатньо вже мені такого блуду,

Щоби якась  до ручки обскубла.

Ось одружусь. І жити скромно буду.

Візьму собі дружину із села.

 

Що п’яти репані й дурна - хіба то диво?

Маркетинг у товарах й гірше знав.

За те наївна, чесна і цнотлива!

Ну, поетеса, тільки серед трав.

 

Дістав таку - зірвав серед городу,

Що моркву проривала рачкома,

Не дивлячись на вроду і породу

Й на зріст емоцій в області ума...

 

Та й вчить цнотливицю: - Це телевізор плазма,

А це айфон, комп’ютер, ридикюль. 

А це джакузі...  Тут, можливо, разом

Ми покохаємось у струмені буль-буль.

 

-А це осьо, - Показує на собі, -

Інтимний коник, може навіть й кінь!

Він нам з тобою і дитинку зробить,

Такий ікс-фактор нових поколінь...

 

Цнотливій дівці дивно, як ніколи,

Бо очі наче кришки від каструль:

- Хіба то кінь? Кінь у Петра. Й Миколи!

А я для них – «маленька Ридикюль»...

 

А той «айфонь», якщо ти хочеш знати,

Це геть не те, що тут у тебе є...

Айфонь у діда Гната волохатий - аж по п’яти!

Він ним у клубі на концертах в бубон б’є..

 

Щей телевізор, який Клавка оголяє

Коли нагнеться -  плазменний екран.

Що правда лише два канали має,

Але в чотири-Д форматі для селян!

 

Не треба думать, що ми всі такі відсталі,

У нас є все: і ми не дикуни!

Розсміши коника у нас на сіновалі.

Є й браузер - захований з війни!