Людина халк, кажан, павук.
А ще мурах, пантера, шершень...
І люди ікс - герої глюк,
І мени супер-пупер перші.
Так Голівуд їх розплодив,
Як Папа Карло буратинів.
І всякий супермен в сто див
Живе й геройствує по нині.
От що то Марвел-пігс дає
Усьому піпелсу кінуху!
А от спитай. Й невідає
Й у наших дебрях показуху.
Бо є у нашому кутку
Супер герой, кіно та й годі.
Куди там Марвел-павуку -
Наш не в малюнках, а в природі!
Жив кум собі, як всі куми:
Їв супчики із галушками,
Пиячив, шастав до куми,
Й добробут множив бурячками.
Та якось раз кум-веролом,
Украв з мережі трансформатор
Та здав його в металолом
І став людиною-козлом!
Козел-електротермінатор...
А так годиться в нашім краї,
Козла у владу вибирають.
І та місцева, а то ж влада,
Перетворила кума в гада.
А через рік, чи другий десь,
Козел наївся і надувся.
Змінив і імідж, й інтерфейс,
В людину-жабу обернувся.
Ніхто й не слідкував за ним.
Все якось швидко відбувалось.
Збирав він мзду, відкат, калим,
Й крав все, що в руки попадалось.
Обклектоманився гад-кум.
І за олбличчям Голівуда
Портрібно вибрати костюм,
Щоб пудрити свідомість люду.
Щоб відповідність бачив світ
І літера, щоб як палайка.
І маска-плащ Армані від,
Ну на крайняк хоч кеди й майка.
Кум супер-гад так виглядав:
Не те щоби якась там муха,
А наче кобра, чи удав,
Козлині роги й борода,
І пузо жирне, як в ропухи.
А в центрі пуза напис "КА"
Жовто-блакитно в очі сяє,
Крадій й козел на всі віка,
Уже й у телику мелькає.
Тож хай той Голівуд мовчить.
Герої наші аж не гірші.
Для них державний гімн звучить.
Ну а поети пишуть вірші.