ПРИТЧА ПРО ВЕСЕЛОГО КОЗАКА

Художнику, який любив причуди,

Один парторг (коли ще то було)

Замовив Брєжнєва* портрет по груди

І розміром, щоб видно на село.

 

Художник справився і дуже постарався

Виводити медальки й ордена.

І так зробив, що Брежнєв посміхався,

Як вся щаслива й радісна «страна».

 

У нього погляд точно Джеймса Бонда

З-під брів такий, що добрих дасть чортів.

А нижче носа - посмішка Джоконди…

(За це художник років  п’ять сидів)

 

Тоді вперіщили за цей портрет мільйони.

(От люди вміли гроші викрадать)

Пройшли роки, змінилися закони.

Тай шкода Брєжнєва на смітник викидать…

 

Ось Леніна в Шевченка можна вдати -

Лише борідку замалюй а чи зрубай…

Й ніхто за це тебе не ув’язнить за грати,

Хоча Кобзар на вигляд як бабай…

 

А  чудо Брежнєва у що  переробити?

Замислились теперішні митці:

В Петлюру чи Бендеру без трембіти,

З медалькою героя у руці?

 

Знайшли художника, старий вже став небога,

Трясуться руки, хоч давно не п’є.

Той згодився. Сказав за ради Бога,

Як породив паскуду, так і вб’є!

 

Спочатку з Брежнєва він утворив Чапая –

Шикарні вуса й шабля у руках…

А потім імператора Росії – Миколая.

А далі Брежнєв схожий став на козака!

 

Це хто, Хмельницький? Глядачі питають.

Чи Тарас Бульба? А чи сам Сірко?

Ще й очі Джеймса Бонда виглядають,

З-під оселедця в стилі рококо…

 

Це наш козак, до болі, найрідніший.

У ньому всі епохи, як на гріх,

З’єдналися. Історія напише

Чи тугу про минуле, чи то сміх.

 

А у селі, залишиться портретом

Серед дерев і заростів стирчать -

Козак Веселий морда пістолетом!

(Джоконда з Леоніда Ілліча*).

 

*Брежнєв, український політичний діяч,

який правив Москвою у період застою.

*Леонід Ілліч Брежнєв - попередник Леоніда Макаровича

І Леоніда Даниловича, так звана

епоха Леонідів перед епохою Вікторів.