СОН ГУЛЬТІ

Чоловіку сон приснився.

Весь про білого коня.

На коні він аж до ранку

В небі зорі розганяв…

 

Невдоволено проснувся,

Злобно весь палахкотить,

А із боку його жінка

Смачно, яко янгол, спить.

 

Щось так солодко муркоче,

Наче когось обніма…

Муж штурхає: -Прокидайся!

Ач, розніжилась чума!

 

Поки я у сні на небі

Вершу справи і діла,

Ти у свому знову чорта

У постелю затягла! 

 

-Та якого ж чорта, Васю?

Пробудилася жона.

-Признаюся, отдалася…

Лиш за цівочку вина.

 

Уікенд мені наснився.

І Поплавський то ж не чорт.

Ми ж тебе гукали, Васю,

А ти зник за горизонт.

 

-Ах ти гультя, безпробудна...

По другому не назвеш!

Хочеш, спи із ким поклало,

Гидко, що без мене п’єш!