ВАЖКА АРТИЛЕРІЯ

Жінку вже ніхто не міг

Із мужчин задовольнити.

Їй потрібен був свисток

Десь подібний до трембіти.

Бо на флейтах чоловічих

Не хватало вже напруги

Видувати для контакту

І прелюдії і фуги.

Чоловік її страждав

Від смеркання до смеркання:

Чорт таку дружину дав

Ненажерливу в коханні.

Радить жінці віщуниця:

Як свербить до сказу матка,

Є рецепт - артилерист

З дулом, як сорокоп’ятка!

Це тобі не як свисток,

А аналог бойової

Безвідмовної поки що

Артилерії важкої.

Віддалась й артилеристу.

Репала в двобої хата.

Бронебійними бомбила

Всі загашники гармата.

Розбомбила так окопи,

Що не може жінка встати.

Їй прийшлося лікуватись

І фортецю зашивати.

Через місяць із лікарні

Повернулася додому.

Стала рідною до болі

Й не дається вже нікому.

В голові сім’я і діти,

Світлі помисли і чисті...

Чоловік щасливий ставив

Могорич артилеристу:

-Аби знав, що можна мати

І добро з гріха такого,

Я тобі дружину дав би

В перший день весілля свого!

Так буває дуже часто:

Хандри-мандри в голові.

Це тому, що не бували

Дійсно на передовій. 

Ось і зараз в дні напруги

Йде війна і гинуть діти.

Тим же, хто не був на фронті,

У задах сверблять трембіти.

То сходіть вже! На Донбасі

Литись кров не перестане.

Коли крові там нап’єтесь,

Може спокій всім настане.