ГРАБЛІ

Споконвічний анекдот 

Про граблі в освіті

Актуальність не втрачає

Й в мому лихолітті.

 

Молодик, ще жовторотик,

Але гонор має,

Бачить таткові граблі

І не угадає:

 

Що оце воно за прилад

І що за система?

Певно річ якась космічна,

Чи антенна клема?

 

Відірвався від смартфону,

З вух ізняв заглушки,

Й витріщився на граблі...

Мислить самотужки:

 

А чи то маніпулятор,

Зброя Робокопа?

Може пірсинг для слона -

Made in Европа?

 

А коли все ж наступив...

В лобик гігонулось:

Кайф спіймав - іскру нірвани

Й пам'ять повернулась!

 

Як би там не розвивались 

Цифрові програми,

А граблі таки зостались

На завжди граблями.

 

Бо граблі - машина часу

Попри всі формати,

Діє, щоб коріння рідне

Не позабувати.

 

Щоб уся рідня і мова

З ними пригадалась...

Безперечно, що освіта

З граблів починалась!

 

Вся нудота, яка з себе

Цвіт воображає,

Думає, що все на світі

Достеменно знає.

 

Як собі не наголошуй:

Чи "собі-і", чи "со-обі",

А "граблі-і" чи "гра-аблі" вріжуть

Вченому по лобі!

 

А вже так, кому прийшлося

Гра-аблями угрітись,

Треба ще й граблі-і підставить,

Най геть просвітитись...