НАЙРІДНІША МОВА

Западенець вуйко Мішка

В степ до брата приїздив.

Все рознюхав, похмелився

І про мову говорив:

-Що це ви всі тут невірно

Стали речі називать.

Соромно (а вам всім стидно)

Мови рідної не знать!

-А яка ж то мова рідна? -

Брат у брата запитав.

-Звісно та, якою татко

Із тобою розмовляв!

Брат почухав лоб рукою: 

-Мабуть я невдячний син,

Що не знаю тої мови.

Татко ж наший був румин...

Ну тоді то та, що мамця

Нам молила добру путь!

Мамця жеж була полячка,

Ти і це забув, мабуть?

Не гніви й не плутай мови,

Наче ще не вийшов хміль... 

Рідна та, якою люди

Нам дарують хліб і сіль!

А та мова, яка радить

Брату брата убивать,

То чужа і чи потрібно

Взагалі ту мову знать!?