ФЕЙСБУК І КОЗА

Ще десь сховались пережитки,

Хоч вік у нас тепер новий.

Ще є місця старого свідки,

В глибинці дикій степовій.

 

Сільські осколки доживали -

У тих місцях їх ждав каюк.

Що таке "Віндоус" не знали,

Зате вже знали про Фейсбук.

 

Продали коні, свині, кури,

Купляли техногенний злет:

На пів стола клавіатури...

Іще й антени в Інтернет.

 

За мишками сиділи лише

Й в фейсбуці постили пости.

А множились в натурі миші

І підривали їм хати.

 

Ніхто вже не хотів сапати,

Та і серпом ніхто не жав,

Бур’ян знімав фотоапаратом

І в соцмережу виставляв.

 

На це повівся дід Мусійко:

Продав козу, купив ноутбук...

І хоч по мові була двійка,

Пости писать почав в Фейсбук.

 

Ходив і фоткав по городу:

Амброзію і щир знімав.

Створив ресурс "Жива природа"

І блогером відомим став.

 

"Глядіте тут осьо казявка,

Вона жере культурний слой!

Підписчики анумо лайкать,

Боротись так із сараной!"

 

Підписчиків аж до мільйона,

Всі вдалі в діда Мусія -

Жива природи охорона

На електронних носіях...

 

Дід став банкоінт загрібати

Із фонду "Сороса і ко":

"Жива природа - наша мати,

Казявка - Путін!Ось він хто."

 

Дід фоткав, фейкав, лайкав, постив...

Аж поки не завівсь павук

У ноутбуці з мишку ростом.

І блогеру прийшов каюк.

 

Кози немає, щоб продати

Й ремонтувати носії...

Жива природа - наша мати,

Не забанкоітить її.

 

Отак зостався пережиток

Десь в дичині глухих степів.

Коли зима, чекає літо

Він. Без електронних носіїв.