ШЛЕЙФ

Мудрий батько свого сина

Научати взявся:

Жити треба так, дитино,

Щоб шлейф залишався.

 

Видно он літак над нами

З краю в край несеться.

В мить зникає наче пляма,

А шлейф остається.

 

Люди також хочуть жити

В цьому світі так,

Після себе щось лишати,

Як отой літак.

 

Вісімнадцять тобі буде

І як не крути -

Мою пляму знають люди,

Шлейф у мене ти!

 

На це син йому заклявся,

Пляма то не я.

Позавчора ти набрався,

Як ота свиня.

 

І коли ти йшов до дому,

Що літак гудів,

По аеродрому

Скрізно наслідив!

 

А іще обдер обшивку

Загубив шасі.

Злив пальне не в ту комірку

Та ще й пузом сів.

 

Я не хочу буть пілотом,

А ні літаком.

Шлейф лишають ідіоти

Ти ще й - язиком!