ГРУША І ОБРАЗ

Біля річки церква, біля церкви груша.

Триста років груші, а іще жива.

Вітер грушу сушить, час коріння душить,

А весняна річка грушу полива.

 

Мимо груші літо десь за обрій тане,

Як кульбаби білі плинуть зірочки.

Пам’ятає  груша ляхів і османів

І козачі вольні степові полки. 

 

Біля груші панство продавало в рабство

У тяжку неволю душі кріпаків.

Біля церкви прапор піднімався красний,

Випраний у крові наших мужиків.

 

В грушу кулі клались з кулемета німця.

І осколки бились, від радянських мін.

А вона зосталась жити на одинці,

Щоби дочекатись змін і перемін.

 

Дочекалась волі, хоч пеклась і терпла,

Дочекалась дихать, попри долі злій.

Та якийсь нахабник з виборчого пекла

Пригвоздив на груші фотообраз свій...

2010р.