ЧАРУЮЩИЙ ДЫМОК

Чарующий дымок нетленного пространства

Умчался, не догнать, рассеялся вдали.

Русь матушка ушла в процессах глупых странствий,

Оставила лишь вздох для солнечной земли. 

 

Здесь нет уже тебя, здесь домыслы и бредни.

Здесь каждый гетман есть без царства в голове.

В усохшей желтизне, в национальных сплетнях

Покинутая жуть ютится на траве.

 

Любить иль не любить - теперь уже не важно.

Покинутая степь безмолвна и больна.

Русь матушка ушла, не попрощавшись даже,

Не пожелав добра, не отхлебнув вина.

 

Беспечно разменяв на доллары и фунты

Всю ширину небес, всех кто тебя сложил,

глотаю лишь слова без смысла:"Слава!","Будьмо!"

Не ведая кому, и для чего служил.

 

***

 

Тупіє голова від скрижиту неволі, 

А мова проривається стогнаннями вітрів.

Русь матінка моя, хіба такої долі

Твій величний народ у Бога заслужив:

 

Розрізані навпіл слова і смисли Божі,

І душі роз’єдналися. В агресії народ,

Бо зводять навкруги висотні огорожі        

Посібники нудьги, грабіжники свобод.

 

І все ж, крізь темінь слів, веду свою промову:

З тонкого волокна зів’ється світла річ.

Розвіється туман, а в часі збудить знову

Русь матінка себе, як совість нову - січ.

 

І знову запанують верх у правді сонця діти

Наукою святих на берегах Дніпра.

І будуть щиро вірити, кохатись і радіти

Під прапором небес, любові і добра...

 

2013р.