Чарующий дымок нетленного пространства
Умчался, не догнать, рассеялся вдали.
Русь матушка ушла в процессах глупых странствий,
Оставила лишь вздох для солнечной земли.
Здесь нет уже тебя, здесь домыслы и бредни.
Здесь каждый гетман есть без царства в голове.
В усохшей желтизне, в национальных сплетнях
Покинутая жуть ютится на траве.
Любить иль не любить - теперь уже не важно.
Покинутая степь безмолвна и больна.
Русь матушка ушла, не попрощавшись даже,
Не пожелав добра, не отхлебнув вина.
Беспечно разменяв на доллары и фунты
Всю ширину небес, всех кто тебя сложил,
глотаю лишь слова без смысла:"Слава!","Будьмо!"
Не ведая кому, и для чего служил.
***
Тупіє голова від скрижиту неволі,
А мова проривається стогнаннями вітрів.
Русь матінка моя, хіба такої долі
Твій величний народ у Бога заслужив:
Розрізані навпіл слова і смисли Божі,
І душі роз’єдналися. В агресії народ,
Бо зводять навкруги висотні огорожі
Посібники нудьги, грабіжники свобод.
І все ж, крізь темінь слів, веду свою промову:
З тонкого волокна зів’ється світла річ.
Розвіється туман, а в часі збудить знову
Русь матінка себе, як совість нову - січ.
І знову запанують верх у правді сонця діти
Наукою святих на берегах Дніпра.
І будуть щиро вірити, кохатись і радіти
Під прапором небес, любові і добра...
2013р.