БУЗЬКІ ВОДИ СТЕПІВ

Перелився іще один день

Із минулого в час за водою.

Миє хвиля пісок під горою

І співає веселих пісень.

 

Не спиняйся у зорянім світі

Пісня величі бузьких степів. 

Ще попереду золото днів

Зустрічати іще в однім літі.

 

Забурлить сонцем сіяний путь. 

Не хвилюйся ріка в непокої, 

Дні течуть, як завжди, за тобою.

А не проти. І їх не вернуть.

 

Палять голови вітряні скелі,

Чебреці розповзлись досхочу.

Може птахом і я полечу

За рікою у ночі веселі.

 

До своїх скам’янілих дідів,

До козачого вільного роду.

Їх чуприни схилилися в воду,

А шаблюки в воді й поготів. 

 

Ні, цю землю не можна продати

Хто бариш би який не складав.

Бо цю землю ніхто й не купляв.

Намагалися лиш відібрати.

 

Намагалися тіні в пітьмі

Заграбастати сонячне диво.

Та  змивала їх ще одна злива

В гнівнім часі і  в ще однім дні…

 

Люди в вічності, як комашня.

Комашня - то велика є сила,

Коли разом єдиного дня

Налітає на берега схили.

 

А ріка все собою тече

І по одному нас забирає.

Сонце голови скелям пече.

І від величі дух завмирає.

 

Лише память про наші діла

Залишається вічно під небом.

І куди би ріка не текла

Вона й нас забирає до себе.

 

 

2013р.