ВЕСНА

Мабуть у іншім світі ми зустрілись.

Бо в цьому нам відведена зима.

Я знаю це, як ти мені наснилась 

І розбудилась маревом весна.

 

Весна у душу сонцем полихнула.

Розбуркала, що жевріє, вогонь.

Мабуть і ти, коли сама заснула,

Відчула промінці моїх долонь.

 

Так плавить сни могутня сонця сила,

Між снами нам пропалює тунель.

Та сон один вже всім осточортілий,

А другий лиш занурився в купель.

 

І дивимось крізь дірку: очі в очі.

А кожен бачить там лише своє:

Один вразливі, поетичні ночі,

А другий от - зозулю, що кує...

 

Мабуть, ще третій сон десь має бути.

Та сонцю цього якось не збагнути...

То точно в іншім світі ми зустрілись,

Бо в цьому нам відведена зима.