Мабуть у іншім світі ми зустрілись.
Бо в цьому нам відведена зима.
Я знаю це, як ти мені наснилась
І розбудилась маревом весна.
Весна у душу сонцем полихнула.
Розбуркала, що жевріє, вогонь.
Мабуть і ти, коли сама заснула,
Відчула промінці моїх долонь.
Так плавить сни могутня сонця сила,
Між снами нам пропалює тунель.
Та сон один вже всім осточортілий,
А другий лиш занурився в купель.
І дивимось крізь дірку: очі в очі.
А кожен бачить там лише своє:
Один вразливі, поетичні ночі,
А другий от - зозулю, що кує...
Мабуть, ще третій сон десь має бути.
Та сонцю цього якось не збагнути...
То точно в іншім світі ми зустрілись,
Бо в цьому нам відведена зима.