,ЖАРИНА

Перетворюючись в сміття та попіл

Тихо-тихо загасла жарина.

Так яскраво світилася, потім,

Згасла тихо і все...

Хтось розкаже: така її доля

Тихо-тихо зникати назовсім,

Коли прийде холодна година

Із собой темноту принесе.

А хтось скаже: таке її щастя

У минулому шлях забувати,

Розчинитись безвісно, як крапля

Розбивається в воду річну.

А хтось скаже: така її радість

Прогоріти й нічого не мати

Після себе залишити спокій

І темряву холодну німу.

На дерева, на квіти, на трави

Ти вогонь свій зуміла віддати

І дорогу як зорі світила,

Поки жевріло тіло твоє.

І нехай Кімерійці й Сармати

Можуть тихо з курганами спати,

А ми можем згоріти до краю

Із собою забрати своє.

 

2010р.