КЛАСНО

Як таємницю минулої казки,

Що доля ховала в роках-сундуках,

Знайшов я сторінку, де я однокласник,

А ти однокласниця. Квіти в руках.

 

Ото ж бо придумали техніку люди,

Що відстані й час не важливі тепер.

Відкрились роки того давнього чуда,

Яке лицар-місяць в минуле запер.

 

У тебе уже є і внуки дорослі,

А в мене сини вже сімейні орли...

Та серце під місяцем слухає досі

Отой полонез, де троянди цвіли.

 

Під місяцем вічного зла не буває,

Так от і добро довго в нас не живе.

Лиш серце до вічності не забуває

Те щастя мікронне, твоє і моє.

 

Змінилися образи, форми і тіло,

Нема соковитості в щирих вустах.

Ось, що природа із нас поробила

В закритих й таємних до цього роках!

 

Дивлюсь на сторінку. Ти квіти тримаєш.

Попереду Всесвіт і долі вокзал...

Що зараз? «Ну як ти?» - у мене спитаєш.

«Все класно!» - й згортаюсь у інший портал.

 

Банально питати у долі про "як ти?"

Все так, як ніколи, що було б колись...

Аби не аби - у житті це не факти,

А факти такі є, що ми відцвілись.

 

2013