НІЧ МИНУЛА СПОКІЙНО

У котрий раз з рання кіно:

Майдан побитий, шквал емоцій...

І враження, що вже давно

Це десь було, в якомусь році.

 

Спустили пар і злих собак

Із ланцюгів душі своєї.

Борці почухали кулак,

Щей просто так, як за ідею.

 

Обвинувачень без кінця

Лилась космічна перебранка.

І кожен ореол ченця

Чіпляв молитвою до ранку.

 

Дивився Бог з висот своїх

На молитовні дні у грудні:

Чи творять православні гріх?

Так, чубляться, аби не нудно...

 

А що хотять борці за мир?

Хотять як всі - земного чуда:

Платні і їжі, і квартир,

І щоб це все, хтось клав на блюдо!

 

А... Ну то хай ще побурчать,

Побються, хто кому у груди.

Зморився дурнів научать,

Що рай вже був, і більш не буде!

 

Що жінці в скорі треба жить,

А чоловіку працювати...

Що час земного пробіжить

І всім однаково вмирати.

 

А той, хто хоче висоти

І пальцем доторкнутись Бога,

Життям повинен заплатить

За скромну й праведну дорогу.

 

То весь отой буздумний гвалт

Для Бога, наче вже снодійне...

Проснеться новий день на кшталт

Того, що ніч пройшла спокійно.