ТАКА ЛЮБОВ БУЛА ВАЖКА ДО НЕЇ,
ЩО ЦІЛУ НІЧ, ЯК КАМЕНЯР, ТРУДИВСЯ.
АЖ РАПТОМ РАНОК.Я У ЧАСІ ЗАБЛУДИВСЯ.
ВМИВАТИСЬ ТРЕБА. В ТАЗІК НАХИЛИВСЯ.
І СЕРЦЕ ВИПАЛО У ТАЗІК.
Судомить біль, а серце калатає.
Вода хлюпочить краплями у небо.
Та я її аж по цю мить кохаю,
Хоч серця вже нема.Нема й не треба!
Дивлюсь на серце на своє, на рідне.
Яке ж воно заморене, гаряче!
Кипить вода,а я кохаю, аж не видно
За паром сліз. Хоча б у тазік плачу.
Якби про кожну надривати серце
І рвати пути, що тримають душу,
Земля була б устелена серцями.
Чоловіки були б не люди - просто тушки.
Та так воно і є!
Та так воно і буде.
Так-так,так-так, так серденько моє?
УМИВСЯ СЕРЦЕМ.
ЗНОВ ЗАСУНУВ В ГРУДИ.