РОЗМОВА З БОГОМ

Задумався. А може душно стало.

Привидівся життя святий вогонь.

І ось душа інтимно запитала:

Що є кохання в множині безсонь?

 

У відповідь почувся зверху голос:

Не спиш?.. Замріялась?.. А далі буде що?  

Напишеш вірш як дременеш вся гола,

Заради миті пристрасті, в ніщо?

 

Опишеш тягу низменну до тіла

Словами величі про чисту благодать:

Яка ти пламенна, яка всього хотіла,

Що іншим почуття твої не обійнять...

 

Знайдуться образи і стислі порівняння

Чарівностей прекрасного буття...

І все це возведеш в майстерність. А кохання?

Що є воно у мареві життя? 

 

Якщо і пишеш щось інтимне і відверте,

І нехтуєш в житті здоровим сном,

Знай, що кохання виміром четвертим

Можливо бачити то ж лише тільки двом...

 

Якщо одна сама собі таки плекаєш

Інтимну мрію римами вірша,

То не кохання. Тут його немає.

Є лише глупа, здьоргана душа...