СНІЖИНКА

Сніжинка упала. На скроні. Розтала.

Такі чудеса нам зима дарувала.

Із дальніх вітрів, із далекого снігу

Прибились години і знову побігли.

 

Куди ви, куди, мої рідні, спішіте?

Годинку одну і мені залишіте.

Годинку - сніжинку коханням щасливу...

Забутому серцю теж хочеться дива.

 

Візьмемо з собою духмяності хвої

І звуки кришталю візьмемо з собою.

Сніжинко моя, мить до болю прекрасна.

Мої почуття не розтаньте завчасно!

 

Яскравим буде несподіване свято -

Коротким та щирим, шаленством багатим.

Хай королем на хвилинку для тебе

Я стану, сніжинко. Корони не треба!

 

Всім тим, хто мене хоч на мить розуміє,

Хай мить нескінченністю заволодіє!