ТАМ ДЕ Є Я

Все на творчість менше пробиває.

Кум все меньше й меньше наливає...

Вже змінилися і задуми, і пози,

Кожен хрущик на дощі морозить.

Сни зробилися уже без настольгії-

Ні дівчат, ні церкви, ні фурії.

Обманулося майбутнє у тунелі...

Ну немає світла, але ж де я?

 

А я там, де в сонці абрикоси!

Де зеленим соком світяться покоси.

Де духмянить вітер, а не віє.

От придумать іще щастя собі вмію.

 

Та немає Божої поради,

Вже не плодяться в душі підземні гади.

Кум все меньше й меньше наливає,

Думає, що я приплив до краю.

А я просто розірвався на частинки,

Як то пазли, а чи бульбашки у пінки.

В бурянцях кайфую як в тунелі...

Ну немає світла, але ж де я?

 

А я там, де крапельки водиці

Розлітаються барвисто, як жарптиці.

Там, де бурянців веселі колонади

Захищають від підземніх гадів.

 

А підземні гади лізуть й лізуть,

Всі до сонця хочть мати візу.

А я теж туди хотів, шановний, влізти,

Щоби світло за для щастя гризти.

Світло гризти не усім дається.

А мені все меньше й меньше пьється.

Кум все меньше й меньше наливає.

Ну немає світла. І мене не має.

 

Та я там, сховався й причаївся,

Де світанком місяць освіжився.

Де злотавить стиглистю колосся,

Там де босим по стерні вдалося.

 

2018р..