Світ поділився
На долі і касти:
На тих, хто краде...
І хто хоче украсти.
А хто вже накрав,
Що нема де дівати,
Іде в президенти,
Або в депутати.
У цьому немає
Ні краю, ні спину.
Вже скоро вкрадемо
І матір єдину,
І землю, і небо,
І блискавку з громом...
Вкрадемо для чого?
Аж нам не відомо.
Якось не важливо
Хто з заходу й сходу:
Свобода нам треба,
Щоб вкрасти свободу!
А потім сусідам
Плести вихвалясти
Про те, як зуміли
І горе украсти!
А хто як украв:
Як москаль чи як турка,
Як вуйко, як лях -
Одинаково - вурка!
Це ймення на шиї
Несемо без спасу.
Накрали без міри
І поступи часу.
А в новому світлі,
На новому місті
Показуєм руки,
Які ж вони чисті...
Свою клептоманість,
Яка ні від чого,
У себе не бачим,
А бачим у когось.
То перш ніж його
Крадієм називати,
Поглянь у люстерко...
Й учися брехати!
Святим прикидатись
Наука, що треба...
Якщо іще совість
Не вкрав сам у себе.