ЯКЩО

Світ поділився 

На долі і касти:

На тих, хто краде...

І хто хоче украсти.

 

А хто вже накрав,

Що нема де дівати,

Іде в президенти,

Або в депутати.

 

У цьому немає

Ні краю, ні спину.

Вже скоро вкрадемо

І матір єдину,

 

І землю, і небо,

І блискавку з громом...

Вкрадемо для чого?

Аж нам не відомо.

 

Якось не важливо

Хто з заходу й сходу:

Свобода нам треба,

Щоб вкрасти свободу!

 

А потім сусідам

Плести вихвалясти

Про те, як зуміли 

І горе украсти!

 

А хто як украв:

Як москаль чи як турка,

Як вуйко, як лях -

Одинаково - вурка!

 

Це ймення на шиї 

Несемо без спасу.

Накрали без міри

І поступи часу.

 

А в новому світлі,

На новому місті

Показуєм руки,

Які ж вони чисті... 

 

Свою клептоманість,

Яка ні від чого,

У себе не бачим,

А бачим у когось.

 

То перш ніж його

Крадієм називати,

Поглянь у люстерко...

Й учися брехати!

 

Святим прикидатись

Наука, що треба...

Якщо іще совість

Не вкрав сам у себе.