І ЖИВИ ЩЕ ПОЕТЕ...

Із хаосу бездумних тирад

Склалась казка про волю і силу.

Як могло, так життя й поносило

Твоїх мрійних думок авангард.

І Додому, поете, додому!

Кличе серце і кличе душа

Від зневіри дурної і втоми,

Від гарчання чужого вірша,

Від дурисвітів слова. З полону

Хворобливих від заздрості мрій,

Виривайся з кайданів додому,

Там свобода тобі і ти їй.

Дім, де блискавка ріже на долі

Тихо злежані млу й небуття,

Там де вітром щебече життя -

Дім любові і правди, і волі.

І ти дома, поете, ти дома!

Упади в лоскотання трави.

На минулому хрест, далі кома...

І живи ще, поете, живи!