ІСКРИНКА

З дитинства й майже до кінця

Народжував живу іскринку,

Вогню грайливого краплинку

Любові чистої митця.

 

В суворі дні від чорних риз

Негоди й маревосплетіння

Іскринки Божої горіння

Сушило обрії від сліз.

 

Десь забувалася біда,

Душа в безхмарності сміялась

І з серцем весело купалась

Адреналінова вода...

 

Кохавнням таврувавши очі,

Іскринка вірою світилась

І зіркою з душі котилась

Аж до небес на крилах ночі.

 

Тепер вже ніжні пальці рук

Досвідченістю огрубілись,

Безумства порохом покрились,

Надмірним став кутяжний звук.

 

Іскринка нудиться в мені.

Безхмаря  іншого шукає.

А іншого життя немає...

Лишились куцики одні.

 

Тобі її віддати хочу

Шалений світ зелених трав,

Ранкових снів, нічних розплав -

Моє кохання дні і ночі.

 

Ти май іскринку і палай

Вогнем щедротним, теплим,Божим.

Вона й в нещасті допоможе,

Й у щасті не окреслить край. 

 

І коли день розплат настане,

Щоб зводити баланс скарбів,

Іскринка хай живе в тобі,

А мені інше світло стане.