Вітер свище у суспільстві,
Міняє ознаки.
Так обрався до отари
Вовк замість собаки.
Вівці плещуть і радіють,
Ліберальність скаче,
Бо отару сторожує
Не лайно собаче!
І не заєць косоокий,
Не якась казявка,
А сам справжній сіроманець,
Хоч не вміє гавкать.
Що собачої не знає -
Не біда, притреться.
Головне, що до отари
Лихо не припреться!
Місяць тижні розплітає,
Як косу на дівці,
А щезать в отарі стали
Потихеньку вівці.
Вовк вивча на свої зуби
Собачачі фрази,
А край лісу забіліли
Ребра, як топази...
Ось пройшли сто днів роботи
Вовка на посаді,
Прийшла пора сіроманцю
Звітувать громаді.
А де ж тепер та громада?
З усеї отари
Один баран залишився
І овечок пара...
Ще й ті, мабуть, потрапили б
В сторожку до вовка,
Та катались на виставках
У командировках.
Думка є у байці скромна,
А мораль велика:
На хрена ви не обрали
Собаку, хоч дику?
Хоч вона не вовк, одначе,
Та уже й не заєць.
І гавкає аж до сказу
За хлібця окраєць.
2019р.