ПРО ВОВКА ПРОМОВКА

Вітер свище у суспільстві,

Міняє ознаки.

Так обрався до отари

Вовк замість собаки.

Вівці плещуть і радіють,

Ліберальність скаче,

Бо отару сторожує

Не лайно собаче!

І не заєць косоокий,

Не якась казявка,

А сам справжній сіроманець,

Хоч не вміє гавкать.

Що собачої не знає -

Не біда, притреться.

Головне, що до отари

Лихо не припреться!

Місяць тижні розплітає,

Як косу на дівці,

А щезать в отарі стали 

Потихеньку вівці.

Вовк вивча на свої зуби

Собачачі фрази,

А край лісу забіліли

Ребра, як топази...

Ось пройшли сто днів роботи

Вовка на посаді,

Прийшла пора сіроманцю

Звітувать громаді.

А де ж тепер та громада?

З усеї отари

Один баран залишився

І овечок пара...

Ще й ті, мабуть, потрапили б

В сторожку до вовка,

Та катались на виставках 

У командировках. 

Думка є у байці скромна,

А мораль велика:

На хрена ви не обрали

Собаку, хоч дику?

Хоч вона не вовк, одначе,

Та уже й не заєць.

І гавкає аж до сказу

За хлібця окраєць.

 

2019р.