МОРАЛІ ПИЯТСТВА

Допився чоловік до мрячки

Туманної стабільної в очах.

Стандарт такий: у хату лізе рачки,

Як драний пес на чотирьох ногах...

Лягає мовчки, там де черевики,

Або де віник, швабра і сміття.

Немає вже і форми чоловіка -

Ганчірка, що облизує взуття.

А там в душі у нього всесвіт цілий,

Галактики нездійснених висот.

Хропить, філософ, через стіни, без могили,

З Ейнштейном розмовлятиме от-от...

А всі довкола новину розносять:

До чого п’янка чоловіка довела!

Пропив усе, ба навіть ходить босий.

А більше всіх кричить - хто налива.

Та от назріло в чоловіка просвітління

І мрячка щезла, наче вранішня роса.

Він оприлюднився, і зав’язав з хропінням,

І навіть шевелюру вимив й розчесав.

І тут вже всі спішать оцінку дати:

От бачиш, можеш! За це й випити не гріх!

Тепер вже можна й коньячку піддати...

Хто налива - налляє більше всіх. 

Ну що ж ви, люди, якось не стабільні.

Усе вам те не се, і це не сяк.

Ну, пив гамулу - пойло посиніння,

Тож нічого тепер хлептать коньяк!

Хто бачив толк в бодягах і портвейнах,

Хто мрячку слухав, наче анекдот,

Хто майже розмовляв з самим Ейнштейном,

Той коньяком не мурзає дрес-код. 

 

2019р.