ЖЕРТВА КРАСИ

Кабінетик косметичний,

Пахне вата у спирту...

Там сидить хірург космічний,

Що наводить красоту.

 

Він поменшує надбровні,

Укорочує носи.

Майстер він ну страх якої

Несусвітньої краси.

          

Всі до нього, як до Бога,

Йдуть носи відрехтувать.

А в самого: його носом

Можна пекло малювать!

 

Як же терпите такого

Носа, Господи прости? 

Чом красу у свому носі

І собі не навести?

 

Я красу від Бога маю!

Чи то гарно, а чи ні...

А що в когось відрізаю,

Все чіпляється мені!