Кабінетик косметичний,
Пахне вата у спирту...
Там сидить хірург космічний,
Що наводить красоту.
Він поменшує надбровні,
Укорочує носи.
Майстер він ну страх якої
Несусвітньої краси.
Всі до нього, як до Бога,
Йдуть носи відрехтувать.
А в самого: його носом
Можна пекло малювать!
Як же терпите такого
Носа, Господи прости?
Чом красу у свому носі
І собі не навести?
Я красу від Бога маю!
Чи то гарно, а чи ні...
А що в когось відрізаю,
Все чіпляється мені!