ГОРОБЧИКИ ЕПІЧНІ

Майже ранок. Зірка в небі.

Спить подружжя тихо...

За вікном горобчик-хлопчик,

Поряд горобчиха.

-Ти бачила? Ти бачила!

Таке витворяли,

І так, і сяк кохалися,

Не переставали...

Що то люди, а не птахи. 

Любові ковтнули

І щасливі, як то діти,

Під ранок поснули.

Я ж тобі по-усілячки

Кублюся і гожу,

Та все щось таки не так...

Зрозуміть не можу.

-А що вже тут розуміти?

Тільки "пурх" і "ців"!

Камасутра ж написана

Для земних  ссавців.

Ми пернаті, не примати,

Наша хата - небо!

От коли в польоті піймеш,

Буде те, що треба.

Зірвалися горобчики

У небо ранкове,

Пурх і ців! Ось-ось горобчик

Горобчиху злове...

Та на те любов небесна

Солодка й гірка - 

Бо потрапили обоє

В двигун літака...

І трагічно, і епічно,

Й морока пілоту.

А ссавці сьорбнули кави

Й  пішли на роботу.

Тим, хто мріє про небесну

Любов на віки:

Ми не птахи! Крім нас в небі

Є ще й літаки.