ВОЛЯ ПИСАНИНІ

Вірші то вільна справа,

Що пише індивід -

Він тужиться залишити

В літературі слід.

 

А в нас, що не поети,

Як правило - божки,

Яким шепоче Муза

У ліжко доріжки.

 

Віршами розповзлося

Кохання та інтим.

Гріх суто поетичний:

Де, хто і як, і з ким.

 

І зміст щиро ліричний -

Бордельна словоблудь, 

То можна аж заслухатись,

Як ямби муть плетуть.

 

Та є одна порада

Закоханим цабе:

В пародії віршовані

Впишіть самі себе!

 

Себе, як хочте, крайте:

І гостро, і навзнак.

Ви всі, хоч і поети,

Ніхто, ніде, й ніяк...

 

Тепер в літературі

Ні горя, ні ума:

Немає ні цензури,

Ні цісаря нема!